Сторінка практичного психолога

Сторінка практичного психолога

Практичний психолог Грабчак Вікторія Валеріївна

 "ТИ ЯК?"   

Всеукраїнська програма ментального здоров'я  

Кожна людина народжується зі здатністю протистояти стресу. Але в наш час цей запас стійкості швидко виснажується через війну та невизначеність. А нам усе ще треба дбати про близьких та працювати на перемогу. 

"Ти як?" допоможе знаходити в собі сили щодня, навчитися піклуватися про себе, опановувати стрес, тривогу, гнів тощо.

  Переходьте  за  посиланням:     

                   https://howareu.com/#techniques 

https://www.howareu.com/?fbclid=IwAR0PJOYgPLd_sN

sOegqhCEaNisVOD1eApPyxhPMNBgi6Av6b1F1f9YK2e8 

Маршрути послуг з ментального здоров'я в Жмеринській громаді:

 https://drive.google.com/file/d/1e5j176QvIcJ6Ppoqi_aYyhnu_NrK4o0g/view?usp=drive_link

🌷🌷🌷

Раннє  втручання 

Раннє втручання

Червоні прапорці

Інформація по ранньому втручанню

🌷🌷🌷

10 причин частіше обійматися:

1.     Обійми викликають почуття довіри й безпеки. Це допомагає відчувати себе впевненіше та відкритіше.

2.     Обійми здатні підвищувати рівень гормону окситоцину, який допомагає позбутися відчуття самотності й гніву.

3.     Тривалі обійми сприяють виділенню гормону щастя – серотоніну. Саме завдяки йому у людини піднімається настрій і з'являється відчуття щастя.

4.     Обійми зміцнюють імунну систему.

5.     Обійми здатні підвищувати самооцінку. Коли наші рідні обіймають нас, то виявляють не тільки свою любов, але й показують, що ми – особливі.

6.     Завдяки обіймам розслабляються м'язи, знімається напруга і стрес, а також – вгамовується біль.

7.     Обійми позитивно впливають на нервову систему, заспокоюючи її й покращуючи емоційний стан людини.

8.     Обійми навчають нас дарувати й приймати, адже в будь-якому з цих випадків ви будете почуватися краще.

9.     Дія обіймів схожа на медитацію і сміх. Вони навчають нас відпускати погане і насолоджуватися моментом; допомагають об'єднати серце, почуття і дихання.

10.                       Енергія, якою між собою обмінюються люди, обіймаючи один одного, – це внесок в їхні відносини. Вона спонукає до співчуття та розуміння один одного.

Флешмоб "Обіймашки"  

https://drive.google.com/file/d/1uOBX0xt5ISO58Tz85U2COapqt7hP47R_/view?usp=sharing 

У рамках відзначення Міжнародного Дня толерантності (16 листопада) та з метою формування в дітей загальнолюдських, моральних цінностей, задля пропаганди принципів терпимості та навчання дітей бути толерантними по відношенню до однолітків та дорослих в дошкільному закладі проведено заняття з дітьми старших груп "Толерантність-що це." На заняття до діток приходив терапевтичний їжачок , який розповів свою історію, як він довго не міг знайти друзів. Через його колючки він не міг повноцінно гратися з іншими , але справжні друзі знайшли вихід. Обговорили з дітками чи є в нашому оточенні , такі особливі дітки і як ми можемо з ними погратися, якщо у них немає ручки або ніжки. А також малювали кульки нашого настрою.

Відео https://drive.google.com/file/d/1QIKCIkW-vzb_NaXRMpB2Wn6IfJfh-T38/view?usp=sharing 

 

Емоційне напруження. 

Причини і способи зняття емоційної напруги

Емоційне напруження часто плутають зі стресом, хоча ці поняття варто розділяти. Можна сказати, що емоційна напруга - це причина, а от стан стресу - наслідок. Крім того, стресом називають реакцію організму як на психологічні, так і фізичні перевантаження. 

Емоції, безперечно, прикрашають наше життя, роблять  більш повним. Радість, любов, подив, вдячність - все це емоції, які ми відчуваємо постійно. І якщо позитивними емоціями ми охоче ділимося, то негатив дуже часто тримаємо в собі.

Добре, якщо людина вміє час від часу вихлюпувати свої емоції. Хтось йде до психолога, щоб розповісти про свої труднощі, про те, що «накипіло». Хтось ділиться своїми проблемами, страхами і образами з друзями і коханими. 

Причини емоційної напруги

Причина емоційного напруження одна - невміння вихлюпувати негативні емоції, позбавлятися від них. Вони накопичуються, і поступово у людини можуть розвинутися різні невротичні розлади - від легкої депресії до серйозного психічного захворювання. Страждає і фізичне здоров'я. Ні для кого не секрет, що постійний психологічний стрес негативно впливає на роботу всього організму. Чому, коли людина сильно переживає за щось, кажуть «серце рветься на частини»? Бо під час сильного стресу навантаження на цей орган справді колосальна. До чого може призвести довгострокове емоційне напруження, нескладно здогадатися.

Звичайно, крім внутрішніх причин є й зовнішні. Це так звані стресові фактори - ситуації, які викликають у нас негативні емоції. Це може бути нелюбима робота, проблеми в родині, нездійснені мрії і багато іншого. І якщо боротися з внутрішніми проявами можна, то зовнішні фактори змінити досить складно.

Як запобігти емоційному напруженню

Відчути стан емоційної напруги дуже просто. У таких випадках люди кажуть «мені важко» або «мені погано». Якщо Ви відчуваєте себе саме так, значить настав час зняти напругу. Але що робити, щоб воно і зовсім не виникало? Звичайно, можна позбутися всіх стресових факторів .Але, погодьтеся, нескінченно тікати від проблем не вийде. Завжди є те, що ми можемо змінити. Але в більшості випадків нам доводиться прийняти факти такими, як є. Тому потрібно вчитися запобігати ситуації, коли емоційна напруга наростає і може призвести до невротичних розладів. Щоб уникнути цього, необхідно лише дотримуватися деяких правил - так званої психогігієни.

По-перше, не варто тримати все в собі. Є труднощі, які людина може перенести сама. А є переживання, які можуть призвести до тривалих депресій, викликати серйозні проблеми в стосунках з рідними та колегами на роботі. Найкращий вихід із цього - поділитися своїми переживаннями. Навіть проста розмова на «хвору» тему може полегшити стан. Якщо Ви впевнені в своїх близьких, поділіться з ними. У деяких ситуаціях краще звернутися до психолога. Спеціаліст дозволить Вам не тільки виговоритися, але і дасть рекомендації по виходу зі стану емоційної напруги.

По-друге, не варто намагатися контролювати все навколо, включаючи рідних людей. На жаль, ми часто намагаємося повчати наших близьких, переробляти їх під себе. Саме це і стає причиною багатьох конфліктів. Ми просто не можемо змиритися з думкою про те, що кожна людина індивідуальна, вона живе так, як уміє, як розуміє  життя. Переробляти її - не тільки безглузде, але і жорстоке заняття. Приймайте всіх людей такими, які вони є. Це допоможе Вам зберігати стан спокою.

По-третє, постійно розвивайтеся. Емоційне напруження часто виникає начебто на порожньому місці. Здається, все є - улюблена робота, сім'я, друзі, чого ще бажати? А на серці тяжкість, накопичується роздратування. Іноді людині просто не вистачає розвитку. Потрібно постійно ставити цілі і розвиватися, неважливо, чи це стосується професії, хобі, виховання дітей або навіть банального прибирання в будинку. Нові досягнення допоможуть уникнути комплексу неповноцінності і почуття внутрішньої агресії, неприйняття себе.

Способи боротьби з емоційною напругою

Навіть використовуючи всі правила психогігієни, деколи уникнути емоційного напруження просто неможливо. Ні для кого не секрет, що наш світ сповнений стресу - транспорт, проблеми на роботі, брак грошей і часу. Все це постійно тисне на сучасну людину.  Але і з цим стресом можна боротися. Звичайно, незайвими будуть спроби позбавитися від чинників, що призводять до емоційного напруження. Якщо Ваша робота викликає у Вас почуття стійкої  відрази, варто задуматися - а чи варта вона таких переживань? 

Втім, у більшості випадків достатньо змінити не стресові фактори, а ставлення до них. Такі методи допоможуть Вам зберігати спокій і перебувати в стані гармонії навіть у моменти, коли труднощі оточують Вас з усіх боків.

• Розбийте завдання на частини. Цей метод допомагає, коли здається, що проблему просто неможливо розв'язати. Але якщо розбити її на кілька невеликих частин, виявляється, що все не так страшно, як здавалося спочатку. Головне - не дозволити емоціям захопити Вас, не впадати в істерику. Спробуйте міркувати - що Ви можете зробити в першу чергу, що після цього і т.д.
• Розробіть план дій. Часто емоційна напруга наростає через  те, що відсутній чіткий план дій. Людину мучить невідомість - що і як буде, як підготуватися до можливих ситуацій. Постарайтеся знайти як можна більше інформації про очікувану подію, це Вас заспокоїть і налаштує на конструктивне сприйняття навколишньої дійсності.
• Обміркуйте всі можливі варіанти розвитку подій. Іноді побудувати план просто неможливо через нестачу інформації. Буває і так, що страх провалу паралізує людину і штовхає на необдумані вчинки. Спробуйте розглянути всі варіанти - як Ви вчините в тому чи іншому випадку. Задумайтеся, що буде, якщо Ваша справа дійсно провалиться з тріском? Чи Так це страшно? Найчастіше виявляється, що нерозв'язних ситуацій немає, завжди можна знайти вихід. Розуміння цієї простої речі заспокоює і допомагає зняти напругу.
• Займіться спортом. Більшість людей ніяк не пов'язують свій фізичний стан з емоційним. Між тим, часто депресія буває викликана банальною нестачею ендорфінів - «гормонів щастя». Наш організм виробляє їх сам, під впливом фізичних навантажень. Крім того, спорт допомагає відволіктися на час від сумних думок і зосередитися на роботі тіла.
• Не дозволяйте собі сумувати. Є безліч способів позбутися від негативних думок - від посиденьок в кафе з подругами і до перегляду комедії. Як тільки відчуваєте, що негативні емоції накопичуються, спробуйте замінити їх позитивними.

Всі ці рекомендації допоможуть Вам вибратися з нескінченного кола проблем і стресу, дозволять подивитися на світ з іншого боку. Не дайте емоціям керувати вашим життям. Пам'ятайте, що тільки від Вас залежить, чи буде Ваше життя суцільним святом або низкою невдач.

Автор: Наталія Артанова
inmoment.com.ua/beauty/health/emotional-stress.html   

Техніка  релаксації

   https://drive.google.com/file/d/1lFV8YYM3UgIQuQ2vie3ioWuu9toaVROO/view 

 🌼🌼🌼

Знайомтеся - методика "Лялька як персона"

https://drive.google.com/file/d/11GPU_VlMe0D0Mc8x6ebA8duO1bPxGskl/view?usp=sharing

🌞 

Запобігання і протидія насильству та жорстокому поводженню з дітьми

План заходів

Наказ

Положення

Порядок реагування

Інфографіка "Булінг"

Примірний перелік

номерів телефонів та служб для звернення дітей

по допомогу у випадку насильства та жорстокого

поводження з ними або загрози їх життю чи здоров’ю,

а також випадків насильства та/або жорстокого

поводження або загрози життю чи здоров’ю

інших дітей в закладах

1. Національна гаряча лінія для дітей та молоді:

116 111 (безоплатно з мобільного телефону, цілодобово,

конфіденційно, анонімно);

0 800 500 225 (безоплатно із стаціонарного або мобільного телефону,

цілодобово, конфіденційно, анонімно).

2. Урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та

протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та

насильству стосовно дітей — 15—47 (безоплатно, цілодобово).

3. Національна поліція — 102 (екстрене реагування, цілодобово).

4. Єдиний контактний номер телефону системи надання безоплатної

правничої допомоги — 0 800 213 103 (безоплатно по всій Україні).

5. Гаряча лінія з протидії домашньому насильству, торгівлі людьми,

гендерної дискримінації:

0 800 500 335 (із стаціонарного телефону, цілодобово, конфіденційно,

анонімно);

116 123 (з мобільного телефону, цілодобово, конфіденційно, анонімно).

6. Лінія довіри Міжнародного благодійного фонду “Українська

фундація громадського здоров’я”:

понеділок, п’ятниця, субота: (093) 795-34-53, (099) 366-63-45;

вівторок, середа, четвер: (099) 366-63-58, (093) 795-31-06.

7. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини —

0 800 50 17 20 (гаряча лінія з прав дитини).

Формування у педагогів толерантного ставлення до дітей

Жорстоким поводженням з дітьми у ЗДО мож­на вважати, зокрема:

- підвищений тон, крик педагога;

- необґрунтовані та неадекватно занижені оцінки;

- сувору дисципліну, яка тримається на страхові;

- авторитаризм, вимоги без пояснень.

- фізичне насильство;

- нехтування інтересами та потребами ди­тини.

- неприйняття;

- погрози або терор;

- ігнорування психологічних потреб дитини;

- ізоляція;

- розбещення.

Необхідною умовою попередження жорстокого поводження з дітьми є підвищення психологічної та педагогічної обізнаності педа­гогів. Дуже важливо, щоб педагоги усвідомлювали ті наслідки, до яких призводить жорстоке поводження з дітьми, та розуміли, які дії щодо дітей є жорстокими і де вимогливість межує з жорстокістю. А ще — необхідно формувати у педагогів толерантне ставлення до дітей. Адже педагоги мають за будь-яких умов проявляти великодушність до дітей, поважати їхні права, визнавати право кожної дитини бути ін­шою, сприймати її такою, якою вона є, вміти поставити себе на місце дитини, співпрацювати з нею на засадах партнерства.

Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки

Жорстоке поводження з дітьми — це фено­мен, існування якого відоме з часу появи історич­них записів людства. Оскільки насилля — не лише соціальне явище, воно пов'язане з природою лю­дини.

На сьогодні не існує єдиного визначення терміну «жорстоке поводження з дітьми». Про­те більшість дослідників і практиків у розвинених країнах користуються визначенням, запро­понованим відомим американським психологом італійського походження Джеймсом Гарбаріно:«Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замі­нюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психіч­ний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».

Основними формами жорстокого пово­дження з дітьми є:

Психологічне (емоційне) насильствоє стриж­нем усіх видів насильства і зневаги стосовно дітей. Переважна більшість дослідників вважають, що психологічні особливості жертв насильства спри­чинені не стільки фізичними травмами, скільки на­сильством над особою.

Психологічне (емоційне) насильство може виражатися як грубим поводженням з дитиною, так і нелюбов'ю, несхильністю до неї, які демонструються різними способами. Якщо батьки по­стійно принижують, залякують та ображають дитину, брутально поводяться з нею, створюють для неї стресові ситуації, якщо вони рідко бува­ють задоволені дитиною, насміхаються над нею, то з упевненістю можна говорити про психоло­гічне насильство над дитиною. Також емоційним насильством вважають відсутність емоційного контакту батьків з дитиною, коли батьки не проявляють своєї любові до дитини, не підбадьорю­ють і не приймають її.

Враховуючи думки провідних фахівців у цій галузі, пропонується таке робоче визначення пси­хологічного насильства:«Психологічним (емоцій­ним) насильством є одноразова або хронічна пси­хічна дія на дитину або її нехтування батьками чи іншими дорослими, що призводить до порушення емоційного розвитку дитини, її поведінки і здат­ності до соціалізації.»

Виокремлюютьп'ять основних типівруйнів­ної поведінки значущих для дитини дорослих, зо­крема батьків, що заважають здоровому розвитку дитини, порушують її віру у себе, сприяють появі різних емоційних проблем і неадекватної пове­дінки:

Сексуальне насильство або розбещен­ня— це залучення дитини з її згоди або без такої до сексуальних дій з дорослим (або з людиною, старшою за неї на три й більше років) з метою отримання останнім сексуального задоволення або вигоди.

Існує поширена думка, що особи, які вчи­няють сексуальне насильство над дітьми, страж­дають психічними захворюваннями, настільки їх дії поза межами соціальних та етичних норм. Численні дослідження, переважно зарубіжних учених та фахівців, свідчать, що хоча сексуальні насильники дітей частіше хворіють на психічні захворювання, ніж інші люди, все ж таки пере­важно — це звичайні люди, але з певними психо­логічними особливостями.

Сексуальне насильство впливає на фізич­не та психічне здоров'я і розвиток дитини, пору­шує процес її соціалізації. Травматичні наслідки насильницьких дій можуть негативно впливати на особистісний розвиток дитини протягом три­валого часу, інколи — все життя.

Фізичне насильство — це навмисне нане­сення фізичних ушкоджень (травм) дитині бать­ками (іншими особами), що спричиняють пору­шення фізичного чи психічного здоров'я дитини і потребують медичного втручання, або позбавля­ють життя.

Основними психологічними наслідками фізичного насильства є симптоми, обумовлені стресом — напруженість, головний біль, психосоматичні розлади. Дитина, яку ображають, стає замкнутою, тривожною. Оскільки вона не знає, коли станеться наступний напад, дити­на завжди насторожі, для неї характерна підви­щена збудливість, готовність до нападу, а також страх перед майбутнім випробуванням болем. Щоб уникнути цього, дитина намагається не ду­мати і не говорити про травмуючи події, вона прагне витіснити всі думки і спогади про запо­діяну їй шкоду. На всі запитання, пов'язані з та­кими подіями, маленькі діти часто відповідають «не знаю».

Відчуваючи гнів проти того, що з нею від­бувається, дитина стає агресивною щодо слаб­ших — дітей чи тварин. Для дітей, що пережива­ють фізичне насильство, характерні нав'язливі думки, що з'являються ніби нізвідки, тому їм важ­ко зосередиться на грі або на занятті, вони неу­важні, уникають спілкування з однолітками, від­стають у розвитку.

Нехтування інтересами та потребами ди­тини— це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, ви­хованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідче­ність) і без таких.

Звичайно ж, усім батькам добре відоме зна­чення повноцінного харчування, належного догля­ду, надання своєчасної медичної допомоги для нор­мального зростання і розвитку дитини. А от про значення емоційного спілкування для розвитку дитини, особливо у перші роки життя, на жаль, знають не всі. Перший рік життя дитина прово­дить з матір'ю, і порушення материнсько-дитячих стосунків у цей період завдає непоправної шкоди не лише психічному, а й фізичному розвитку ди­тини. Нехтування емоційними потребами дитини, відсутність доброзичливого, ніжного спілкування з дитиною під час догляду, відсторонення від про­блем розвитку дитини тісно пов'язані з психоло­гічним (емоційним) насильством.

Усі форми жорстокого поводження пов'язані між собою та негативно впливають на особистість дитини.

П'ять шляхів до серця дитини

Дотик — один із найважливіших проявів лю­бові до дитини. У перші роки життя дитині необ­хідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна лас­ка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівча­ток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілун­ків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дити­ною, — це ваш подарунок для неї. Ви ніби гово­рите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привер­тають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопо­тані, потрібно приділяти час не лише хатнім спра­вам, перегляду телепередач, іншим задоволенням,

Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.

Слід пам'ятати, що ні кількість, ні коштов­ність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.

Допомога. Кожного дня діти звертають­ся до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих — почути за­питання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і ро­блять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дити­ну, така допомога її не радує.

На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важ­ливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

Порядок реагування на випадки насильства